Конкурс рыболовных рассказов

Поки сонце лише позіхає і шле перші вітання із-за обрію, важливо якнайшвидше дібратися до жаданого місця і втекти якнайдалі від усього, що залишив за потилицею. Сходжу до ще сплячого лану та з великим нетерпінням крокую по білій ковдрі, під якою він спочиває. До легкого тремтіння, через наближення до довгоочікуваного, додається тремтіння від вологої ранкової прохолоди.

Обіч поля тягнеться смуга мішаного лісу. Пройшовши більше половини наміченого шляху, помічаю на узліссі напружену постать лісового жителя – сарни. Якби мій зір не був зіпсований винаходами ХХ-ХХІ сторіччя, а точніше моїм безвідповідальним відношенням до їх експлуатації, то здається, я би зміг прочитати в її очах не подив чи хвилювання, а скоріш обурення через моє передчасне втручання в лоно природи. Поки діставав фотокамеру аби залишити на згадку світлину звірини, остання одним стрибком сховалась у відвічному зеленому прихистку. Що ж, не можна більше гаяти часу! Вже близько.

Мокрі від вмитої росою трави ноги, все швидше протоптують стежку у напівпрозорій ковдрі. Коліна – наче ніс льодорізу прокладають мені шлях.

І ось я тут! Овальної форми озеро, яке розташоване посеред лану, наче дружина його, вкрите спільною із ним ковдрою. Лежить тихо-тихо. Також іще спить. Ті декілька дерев, що з правого від мене берега схилили гілля над водою, схожі на сторожу із велетнів, які дрімають обпершись на списи. Навпроти них, на іншому березі, наїжачився очерет, що як частокіл перекриває підступ до озера. А переді мною трясовина хапає за ноги, не даючи наблизитись до води.

Оминувши навшпиньках дрімаючу варту, обійшов на іншу сторону, що виявилась незахищеною. Знімаю наплічник, розбираю вудилище, кріплю оснастку і затримавши дихання, з прискореним серцебиттям опускаю її у воду. Кола на воді від поплавця – те, чим пробуджено озеро. Падаючі у воду кульки завчасно приготовленої принади для риб – те, що має розбуркати та скликати до сніданку його мешканців. Тепер, стоячи тут, я нагадую собі свою кішку, яка щоранку стрибає до нас із дружиною в ліжко. Сподіваюсь, що лан із озером так само раді мені, бо я, від задоволення, ледве не муркочу.

Праворуч, з очерета, великий чорний бобер сміливо пірнає у воду – дозволено, позаяк озеро вже не спить. Бобер, либонь, поспішає до річки, що в декількох сотнях метрів від озера. Приділивши увагу черговій живій істоті, що зустрів на зародженні нового дня, я повернувся до центра всієї моєї уваги на наступні декілька годин – поплавця.

Тяжелые будни рыболова. Ворскла.

Река Ворскла – это такое место, где рыбак может не только заниматься своим любимым делом, но и хорошо отдохнуть. Живописные места вдоль реки привлекает своей завораживающей природой.
Всем, особенно рыбакам, известна пословица, смысл которой состоит в том, что время, потраченное на рыбалке, не учитывается богом в жизни человека. А кому жить по больше хочется? Правильно - всем. Просто не все, наверное, знают об этой пословице.
А если серьезно, то рыбалка это не только приятное увлечение любимым занятием огромного населения планеты, но и некоторая ниточка, связывающая человека с живой природой. Вроде бы и делом занят, и в тоже время замечаешь маленького кузнечика, притаившегося рядом с наживкой, или мышку полевку, пробирающейся через заросли кустарника.
Моя история произошла 30 апреля 2011 года на реке Ворскла в низ по течению, недалеко от села Н. Млыны.
Я и мой боевой товарищ Заур, отправились на ночную рыбалку с мечтой поймать сома. Выехали мы когда солнце «жарило» во всю. Не доезжая к реке метров 300, захотели сократить путь к месту лова через лес. Заезжая в лес машина начала буксовать, но мы проехали и остановились. Так как местность была влажной, я пошел на разведку в перед. Заур остался с авто. Когда я вернулся к авто я ужаснулся, машина чуть ли не на боку, а Заур стоит и держит авто.
После долгих и утомительных попыток вытянуть автомобиль (не получилось), я решил пойти за трактором в село. Село находилось от места авто километров пять.
Обходил все село, и нашел всего один трактор (как оказалось хозяин уехал в Полтаву на свадьбу и будет не скоро), пришлось возвращаться ни с чем.
Идя по дороге назад, я вспомнил про знакомого на своем Урале. Перезвонил ему тот сказал будет часа через два.
Попали мы на место лова когда солнце уже почти зашло за горизонт.
Боже какая тишина возле воды, только рыбка плещется – это так прекрасно! Всю усталость как рукой сняло.
Потом был ужин с историями про рыбалку, и сама рыбалка.
Помимо технических моментов хочется добавить, что в ночной ловле наиболее ярко проявляются такие важные для каждого рыбака моменты, как романтика и приключение. Трудно описать то ощущение таинства, которое вы испытываете, находясь ночью на берегу реки.

Обратите внимание: два абсолютно противоположных стиля написания. Один из ничего создал прекрасный сюжет, как песня. А всё потому, что применил украинский язык. На этом языке даже песня про "Бутырку" серенадой покажется. Другой же автор из шикарного сюжета сделал маленький объективный отчёт. Эх, я бы расписала потуги по вытаскиваю авто, запахи грязи, укусы комаров, пьяных трактористов и прочее и прочее на две страницы...
Тем не менее, обе предоставленные работы весьма достойны. Молодцы, ребята! Давайте ещё!

согласен с Ириной по поводу отчета Дмитрия.. можно было побольше расписать и по красочнее.. ведь есть про что писать

Заур пишет: согласен с Ириной по поводу отчета Дмитрия.. можно было побольше расписать и по красочнее.. ведь есть про что писать

Критиковать все гаразд, а написать свой рассказ слабо???????!!!! (Ире Зубатке можно она судья).
Заур мне добавлять к рассказу нечего так как я проходил большее время за трактором, а не сидел возле авто!!!! Ждем твой рассказ!

Цыц! Вы ещё подеритесь, горячие финские парни...К-ф Особенности национальной охоты

zubatka пишет: Один из ничего создал прекрасный сюжет, как песня. А всё потому, что применил украинский язык. На этом языке даже песня про "Бутырку" серенадой покажется.

Та й автор все ж постарався...

який ти обідчивий... молодець шо написав , звичайно.. я думаю тут і так мало хто ще шось напише
[quote="Мистер"

Критиковать все гаразд, а написать свой рассказ слабо???????!!!! (Ире Зубатке можно она судья).
Заур мне добавлять к рассказу нечего так как я проходил большее время за трактором, а не сидел возле авто!!!! Ждем твой рассказ![/quote]
тебе так дуже і не критикували, а так би мовити поправили.. ти і сам знаєш шо тоді ми дуже гарно провели часз пригодами..ну то вже таке, автор є автор... а то шо ти ти побігав, так то тільки тобі на користь, скинув дармоїдних пару кг. жирку.. а я тим часом не "сидел", а якщо ти не пам'ятаєшь, в мене з під машини стирчали тільки ноги поки я вигрібав з під заднього мосту і ресор грязюку РУКАМИ щоб туди підмостити колоди і домкрат для виваження авто щоб зовсім не перекинувся наш "пиріжечок". . і потім ледве відмився на річці в холодній воді..
а свою розповідь я ще напишу, в нас Слава Богу їх вистачає і скільки побитих авто після таких пригод зате є що згадати